електронні ресурси

Сторінка «Дачникам на замітку» створена для вас, дорогі дачники, для професіоналів і любителів вирощування сільськогосподарських культур.

Тут ви можете задавати питання, що стосуються посадки, догляду, збирання різних сільськогосподарських культур, захисту плодово-ягідних, овочевих, квіткових культур від шкідників, хвороб, бур'янів. Висококваліфіковані фахівці ФГТУ ВПО «Великолуцький ГСХА» із задоволенням дадуть відповідь на всі ваші запитання, поділяться секретами отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур. На цій сторінці Ви можете ділитися своїм досвідом по вирощуванню різних культур з оточуючими. Ми щиро сподіваємося, що ця інформаційна сторінка виявиться для вас корисною. Бажаємо вам міцного здоров'я, сил і щедрих врожаїв на присадибних ділянках.

Задати питання ви можете:

1. По телефону (81153) 3-02-43.

2. По електронній пошті: [email protected] Цей e-mail захищений від спам-ботів. Для його перегляду у вашому браузері повинна бути включена підтримка Java-script

• Як боротися з картопляної нематодою на дачній ділянці? Порадьте стійкі сорти картоплі?
  
• Як можна боротися з яблуневої плодожеркою без застосування хімічних препаратів?
  
• Як визначити, які шкідливі гризуни господарюють на дачній ділянці, як від них позбутися?
  
• Чи рекомендуєте ви використовувати пестициди для боротьби з довгоносиком на полуниці (які препарати)?
  

Як боротися з картопляної нематодою на дачній ділянці? Порадьте стійкі сорти картоплі? Укладач: Федорова Ю.Н. канд. с.-г. наук, доцент, Федорова Л.М. ст. науч. співробітник

Нематодниє ХВОРОБИ. Нематодниє пошкодження картоплі поширені у всіх картофелепроізводящіх країнах світу. Вони значно знижують врожайність культури, насінні і товарні якості бульб, різко збільшують відходи картоплі при зберіганні.

ГЛОБОДЕРОЗ

Глободероз викликається картопляної (золотистої) нематодою С1оbоdеrа rоstоchiensis. Карантинна хвороба. У Білорусі особливо ча-донос на присадибних ділянках при беззмінною культурі картофе¬ля. При сильному ураженні рослин втрати врожаю можуть становити 85-100%. Вражає кореневу систему. Зовнішні ознаки хвороби про-є в затримці росту і розвитку рослин, истончении стебла і коренів, подрібненні і деформації листя. Коренева система при-знаходить мочкуватий ( ​​«бородатий») вид. Хворі кущі зустрічаються осередками. Особливо легко осередки виявляються в сонячний день, так як рослини швидко в'януть. Вони відстають у рості, мають меншу чіс¬ло стебел, які стають довшими і тоншими. Коренева система розвинена слабо, утворюються вторинні корені близько поверхнос¬ті грунту. Листя, починаючи з нижніх, в'януть, жовтіють і обпадають, що призводить до передчасної загибелі рослин. У разі утворення бульб вони дрібні, нечисленні. При слабкому ураженні глободерозом хворі рослини виявляються лише при викопуванні і осмот¬ре коренів, на яких виявляються білі, жовті або коричневі цисти нематоди. Цисти зберігаються в грунті 8-10 і більше років. Переда¬ются з бульбами, грунтом, сільськогосподарським реманентом, тарою.



ДІТІЛЕНХОЗ (Стеблеві НЕМАТОДА КАРТОПЛІ)

Дітіленхоз викликається стебловий нематодою Ditylenchus destructor. Втрати врожаю від хвороби при зберіганні досягають 30-80%, сніжают¬ся насіннєві та товарні якості бульб. У місцях впровадження нематод на бульбах утворюються свинцево-сірі, кілька вдавлені плями, які на більш пізніх стадіях збільшуються, шкірка темніє, від-слаівается і розтріскується. У тріщинах видно світло-коричнева трухлява уражена тканина. На кордоні хворий і здорової тканини за-метно безліч білих пухких точок із скупченням нематод. Через тріщини в бульби потрапляє грибна і бактеріальна інфекція, що призводить до їх загнивання під час зберігання. Дітіленхозние бульби зовні мають деяку схожість з бульбами, на яких проявляют¬ся суха гниль і фітофтороз, тому слід відрізняти їх по характер¬ним ознаками. При пошкодженні сухою гниллю на поверхні пора¬женних бульб, також як і при пошкодженні стебловий нематодою, видно бурі плями, проте шкірка у таких бульб в пошкоджених місцях зморщена і покрита подушечками спороношення гриба. Внут¬рі ураженої тканини можна спостерігати порожнечі, заповнені міце¬ліем білого, жовтого або рожевого кольору. У фітофторозних бульб основною відмінністю є бурі, іржаві тяжі, що проникають глу¬боко всередину м'якоті. Основний шлях інвазії молодих бульб немато¬дой - органотканевого (від маточного бульби через стебло і столони в пуповинну частина зростаючого бульби), в 30% випадків - через грунт. Не¬матоди з маточного бульби мігрують в грунт і заражають молоді бульби в різних точках їх поверхні. При підвищеній темпера¬туре, вологості і заземленности насипу картоплі можливо переза¬раженіе здорових бульб від хворих в період лікувального, основного і предпосадочного зберігання. Розвиток дітіленхоза може проходити при температурі від 1-4 до 37 ° С і відносній вологості повітря 80% і вище.




Дітілінхоз


МЕЛОЙДОГІНОЗ

Мелойдогіноз викликається Галова нематодами - Ме1оidogyne hapla, М.incognita і іншими видами. Найбільш шкідливий мелойдогіноз в умовах помірного клімату і в гірських районах. При сильному зараженні, особливо при беззмінною культурі картоплі, можлива повна загибель врожаю. Рослини, уражені нематодами, відстають у рості і розвитку, поступово в'януть. На коренях утворюються невеликі потовщення діаметром 0,5-1,5 мм - галли і безліч дрібних боко¬вих корінців.
Галли поступово збільшуються в розмірах, зливаються і викликають деформацію коренів. В пошкоджені тканини коренів часто проникає грибна і бактеріальна інфекція, що сприяє їх за-Гнівань. Маса бульб знижується, на них помітні перлинно-білі круглі або грушоподібні освіти, згодом розростаються в горбки, під якими виявляється побурілу тканину; бульби де-формуються. Крім картоплі ці види нематод вражають близько 300 видів культурних і дикорослих рослин, особливо в захищеному грунті. Поширюються галові нематоди з грунтом, бульбами карто-портфеля і коренеплодами, різними вкоріненими рослинами, а також грунтообробними знаряддями, водою і вітром. Нематоди зберігаючи-ються в грунті, на рослинних рештках, у насіннєвих бульбах.





а. Здорові бульби; б. Бульби, уражені галової нематодами

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

Боротьба з картопляної нематодою - трудомістке захід, що вимагає тривалого часу і використання раз¬лічних методів. Основним напрямком в боротьбі з картопляною нематодою є використання нематодостійких сортів, воз¬деливаемих в поєднанні з непоражающихся культурами. До нематоди стійкі сорти Альтаїр, Росинка, Скарб, Пригожий-2, Гранат, Білоруський-3, Лазурит, Альпініст, Атлант, Здабитак, Дельфін, Архидея, Діна, Живиця, Криниця, Ветразь, Сузорье, Верас, Рамонак, Мета, Вільня, Віхола, Кардинал, Прівалент, Аїла, Кобра, Ксенія, Протон, Діамант, Скала, Доризо, Гітте, Гранула, Пролісок. Однак і ці сорти слід обробляти не більше 4 років под¬ряд. При сильній зараженості ґрунту стійкі сорти в перший рік вирощування можуть пригнічувати і давати знижений урожай. Тому на таких ділянках протягом 1-2 років необході¬мо вирощувати непоражающихся культури, а потім стійкі сорти картоплі. У посівах стійких сортів не повинно бути домішок сприйнятливих до нематоди сортів, так як вони будуть підтримувати високу чисельність паразита в грунті.

До теперішнього часу не існує сортів картоплі, стійких до всіх патотіпам картопляної нематоди.

Для запобігання посадок картоплі від ураження нематодою необхідно дотримуватися сівозміни. Не слід допускати повернення цієї культури на поле її колишнього обробітку раніше, ніж через 4 роки (продовольчу картоплю) і 5 років (насіннєву картоплю). В результаті цього щорічно зменшується популяція нематоди на 33%, якщо на поле не вирощують інших рослин-господарів: томати і баклажани. Необхідно знищувати виріс «бур'янистої» картопля (самосів) та інші бур'яни-господарі нематоди в усіх ланках сівозміни, якими є: паслін чорний, паслін солодко-гіркий, паслін крилатий, блекота чорна, дурман звичайний.

Кращими попередниками під картоплю, що сприяють очищенню грунту від нематоди, є бобові, особливо люпин кормовий, а також багаторічні злакові трави, кукурудза, цукровий та кормовий буряк, ячмінь, пшениця, горох, боби. Однак слід мати на увазі, що повне звільнення грунту від паразита досягається лише при тривалому (4-5 років) відмову від обробітку на ділянці картоплі та інших слабости культур. При меншому терміні відбувається лише зниження ступеня поражаемости картоплі нематодою.

З метою своєчасного виявлення захворювання проводять в угро-вантажують районах систематичні обстеження посадок картоплі. Кращий час огляду коренів - коли незрілі самки мають бе¬лую, а потім золотисте забарвлення. Зазвичай цисти знаходяться в цій фазі розвитку в період цвітіння картоплі. Обстежують поля по краях, а також оглядають вогнища з пригнобленими рослинами.

За вирощування картоплі необхідно регулярно проводити грунтовий аналіз на присутність нематод. Для цього визначають кількість цист з живими яйцями і личинками в грунтової про¬бе за методом Фенвік (промивка цист з грунту). З 1 га беруть не менше 100 проб по 2 см3 і об'єднують в одну змішану пробу по 200 см3. Максимально можна об'єднувати проби, відібрані з 2 га. Економічніший біотест (вирощування рослин картоплі в квіткових горщиках, заповнених зараженим грунтом). При цьому об'єднують 1500 проб з 20 га в одну змішану пробу (3000 см3). В цей грунт садять або висівають рослини-індикатори. Підбором відповідних рослин-індикаторів можна визначити патотіпи нематоди.

У боротьбі з нематодою позитивні результати отримують при посадці ранньостиглих сортів картоплі (Лазурит, Аксамит, Явар і ін.) Пророщених бульбами з післязбиральної посівом люпину на зелене добриво.

Для пророщування бульби картоплі розкладають в ящики і витримуються в них від 7 до 10 днів, потім присипають торф'яної крихтою шаром 1,5-2 см. Через 20-21 день, коли утворюються паростки довжиною 3-4 см, бульби висаджуються разом з грудкою торфокрошки . Такий прийом дозволяє отримати урожай товарних бульб вже через 45-50 днів після посадки. До цього періоду самки нематоди ще не досягають статевої зрілості, і зараженість грунту паразитом знижується. Післязбиральний посів люпину на зелене добриво сприяє подальшому звільненню грунту. Даний прийом рекомендується для використання на невеликих площах, зара¬женних картопляної нематодою.
Посадку скоростиглих сортів картоплі пророщених клубня¬мі слід проводити при зараженості не більше 3 тис. Личинок (5-15 цист) на 100 см3 грунту. При цьому, щоб не дати можливості визріти самкам картопляної нематоди, треба не затягувати строки збирання.
В рамках інтегрованих програм захисту картоплі для знищення вогнищ картопляної нематоди можна застосовувати нематіціди, наприклад, препарати, створені на базі дазомета.
До важливих заходів по запобіганню зараження картоплі нематодами і боротьби з ними слід віднести:
- використання тільки сертифікованого садивного матеріалу, який вирощений на ділянках, контрольованих на поразку нематодою;
- виключення можливості поширення інфекції з уражених ділянок разом з прилип до машин та устаткування землею, мішками, залишками бульб при сортуванні і стічними водами. Самі ж нематоди пересуваються за своє життя тільки на 30-50 см.
З метою повної ліквідації вогнищ проводиться знезараження місць зберігання картоплі, сільськогосподарського інвентарю, транспортних засобів і тари гарячим (60-700 С) 2-4% розчином їдкого натру або освітленим розчином хлорного вапна з 2-3% активного хлору; буртових майданчиків, стаціонарних місць зберігання - внесенням нематіцідов або 4-6% розчином формаліну.




Як можна боротися з яблуневої плодожеркою без застосування хімічних препаратів? Миколаєва З.В., д.б.н., професор
Крюкова А.В., к.б.н., доцент кафедри агроекології та захисту рослин


Феромонні пастки проти яблуневої плодожерки

Багато садівники на власному досвіді переконалися, наскільки небезпечна яблунева плодожерка. Якщо вона з'явилася в саду, може загинути добра половина врожаю. Щоб вміло і вчасно проводити заходи захисту від неї, треба знати особливості розвитку і життя шкідника.



яблунева плодожерка

Коли ця невелика (у розмаху крил до 21 мм) сірувато-коричнева метелик з двома характерними бронзовими плямами на передніх крилах сидить на дереві, склавши крила у вигляді покрівлі, вона зливається з корою і її важко помітити. Але після заходу сонця вона дуже активна. Якщо незабаром після закінчення цвітіння в тихий теплий вечір (при температурі не нижче 16 °) підійти до плодоносному яблуні, метеликів побачити легко - вони пурхають у верхній частині крони, відкладаючи яйця на листя і зав'язі плодів. Кожна з них може відкласти до 120 яєць.

Незабаром з них відроджуються маленькі гусениці плодожерки. Відшукавши підходяще місце на шкірці плодів, вони вгризаються в них, проробляють хід (червоточину) і виїдають ходи в м'якоті плоду. Червиві плоди передчасно осипаються. Одна гусениця може пошкодити до трьох плодів.

Дорослі гусениці виростають в довжину до 18 мм і набувають рожево забарвлення. Відшукавши місце для коконірованія під відмерлими частинками кори, в дуплах, в тріщинах підпір, в верхніх шарах грунту і інших затишних місцях, вони покривають себе павутинним коконом.

У нашому регіоні плодожерка розвивається в одному поколінні, тобто метелик з'являється лише раз на рік, гусениці впадають в діапаузу і розвиток їх припиняється до весни наступного року.



Яблуко, уражене гусінню плодожерки

Для боротьби з цим шкідником створена препаратний форма феромона СР-МК. Перші букви її позначають латинська назва шкідника - в даному випадку яблуневої плодожерки (Саrроcapsa pomonella Z). Дія препарату базується на тому, що самці першого покоління плодожерки з'являються в природі дещо раніше самок, в кінці цвітіння саду. В цей час вивішують пастки з феромонами яблуневої плодожерки і таким чином виловлюють основна кількість самців.

успіх застосування феромонів залежить від кількості пасток і розташування їх в кронах дерев. У зоні, де яблунева плодожерка дає одне покоління в рік, рекомендується вивішувати одну пастку на 2-5 дерев. При пошкоджуваності гусеницями плодожерки 23% врожаю вже в перший рік застосування феромонів вдається знизити кількість пошкоджених плодів вдвічі. Але для більш високого ефекту рекомендується вивішувати пастки не менше 2-3 років поспіль.



Доросла особина яблуневої плодожерки

Пастки вивішують в кінці цвітіння яблунь, перед появою перших самців яблуневої плодожерки, по 2-3 штуки на ділянку з 10 яблунями.

Не менш важливо, на якій висоті розміщені пастки. Найбільше виловлюють самців ті, що розвішані на висоті ѕ крони, тобто при висоті дерева 3 м пастки розміщують в 2 - 2,3 м від землі. Розташовують пастки всередині крони з південної сторони дерева так, щоб торцеві частини їх були звернені в напрямку панівних вітрів. Відстань дії джерела феромона, що знаходиться в пастці, досить велике - понад 50 м.

Феромони яблуневої плодожерки дозволені для широкого застосування. Вони не забруднюють навколишнє середовище і безпечні для людей і тварин. Витрачаються феромони в незначних кількостях. Та й пастки залучають самців навіть у тих випадках, коли вже випарувалося до 90% феромонів. Встановлено, що в природних умовах їх дія зберігається протягом 2-3 місяців.

Зберігати феромони і пастки потрібно окремо від фарб і хімічних речовин, щоб не відбити запах феромону.

Феромонні пастки для відлову яблуневої плодожерки можна придбати в магазині Сільгоспакадемії (пл. Леніна, буд.1).



Як визначити, які шкідливі гризуни господарюють на дачній ділянці, як від них позбутися? На питання відповідає консультант «Дачникам на замітку», к.біол.н., доцент кафедри загальної зоотехнії Юрій Павлович Крайнов

У Псковській області та суміжних територіях до числа шкідливих гризунів відносяться: щури (руда і чорна), миші (будинкова, польова, малятко, лісова і желтогорлая) і полівки (звичайна, водяна, іноді - економка, руда і червона). Миші - семеноядние гризуни, але польова харчується і соковитими кормами, щури - всеїдні, полівки, в основному, харчуються соковитими кормами (в тому числі корою і пагонами дерев і чагарників), а також зерном злакових і бобових рослин. При сприятливих умовах названі види можуть розмножуватися практично круглий рік, даючи спалаху масового розмноження.

В останні роки значний зросли значення водяний полівкі (щурі), особливо на садово-городніх ділянках. Найбільш характерним місцеперебуванням є заплави річок, бережи озер, боліт та других водойміщ. Живе в норах, глибина яких зазвичай 10-15 см, але іноді - до 1 м. Ходи різної складності і довжини. Під час риття нір викидає назовні купки землі, схожі на кротові. За ходам водяні щури підбираються до коренеплодів буряка, моркви і вигризають їх знизу, залишаючи тільки верхню частину їх у вигляді чашечки; тягнуть з-під кущів бульби картоплі, зазвичай середнього розміру і тільки здорові; взимку підгризають коріння плодових дерев, особливо молодих, так що вони легко витримують із землі. За вегетаційний період самка водяного щура може принести до 4 висновків, в кожному з яких в середньому по 6-8 дитинчат.

На малюнках:




1 - полівка руда (Clethrionomys glareolus). Довжина тіла 8-11 см, довжина хвоста 4-6 см; хутро рудий. Гніздо полівки розташовується в норі під поверхнею землі або в укритті на землі. Полівка руда харчується рослинами, насінням і безхребетними, пошкоджує кору молодих дерев. Приносить по 3-5 дитинчат до 3 разів на рік.

2 - полівка пашенна (Microtus agrestis). Довжина тіла 10-12 см, довжина хвоста 3-5 см. Хутро бурий, достовірніше і порихліте, ніж у полівки звичайної. Свої ходи-тунелі полівка пашенна проробляє в густій ​​траві. Харчується переважно рослинами; пошкоджує кору молодих дерев.

3 - полівка звичайна (Microtus arvali). Довжина тіла 9-12 см, довжина хвоста до 4 см; хутро сірий. Живе колоніями, на невеликій глибині риє складно розгалужену систему ходів з гніздовий камерою і коморами. Харчується рослинами і зерном. Швидко розмножується: влітку кожні 3 тижні приносить до 13 дитинчат, які, ще харчуючись материнським молоком, вже можуть спаровуватися. Безліч полівок знищують хижі звірі й птахи.

4 - полівка водяна, або водяний щур (Arvicola terrestris). Найбільша з полівок: довжина тіла 12-20 см, довжина хвоста 6-13 см; забарвлення хутра мінлива (зустрічаються і чорні особини). Живе в садах, на полях і луках, у води (добре плаває і пірнає). Харчується зеленими частинами рослин, насінням та коренеплодами, корінням молодих дерев. Широка мережа ходів водяного щура з гніздовий камерою і коморами розташовується прямо під поверхнею грунту. Самка 3-5 разів на рік приносить до 14 дитинчат.

5 - миша желтогорлая (Apodemus flavicollis). Довжина тіла 10-12 см, хвіст зазвичай довші за тіло - до13 см. У нижній частині тіла розташовується жовта пляма. Активна вночі; добре лазить, тікає великими стрибками. Споруджує гніздо в норі або в дуплі дерева. Харчується рослинами і їх насінням, комахами.

6 - миша лісова (Apodemus sylvaticus). Довжина тіла 9-11 см, довжина хвоста 7-10 см. Живе в лісах, садах, на луках і полях, риє глибоку нору. Лісова миша пересувається стрибками, як і желтогорлая миша. Харчується зеленими частинами рослин і їх насінням, комахами.



7 - миша польова (Apodemus agrarius). Довжина тіла 8-12 см, довжина хвоста 7-9 см; характерна чорна смуга на спині. Живе в лісах, садах, на полях; взимку зустрічається в коморах. Харчується рослинами і дощовими хробаками. Самка до 4 разів на рік народжує по 6-7 дитинчат.

8 - миша будинкова (Mus musculus). Довжина тіла 8-11 см, довжина хвоста 8-9 см; має сильний специфічний запах. Живе великими сім'ями. Зустрічається в садах і полях, в будинках. Їсть практично будь-яку їжу - і рослинну, і тваринну. Будує гніздо з різних нагризенних матеріалів. Всього за три тижні виношує до 8 дитинчат; дає безліч приплодів на рік.

9 - щур сіра, або Пасюк (Rattus norvegicus). Довжина тіла 19-27 см, довжина хвоста 13-23 см; хвіст завжди коротше тіла. Іноді зустрічаються чорні Пасюк. Живе в будинках, в садах, біля водоймищ і т.д. Пасюк відмінно плаває і пірнає, в землі риє мережу неглибоких нір. Сірий пацюк багатоядні, харчується і рослинами, і тваринами; носій багатьох небезпечних хвороб. Позбавлена ​​можливості бігти, вона нападає навіть на великих тварин і людей. Народжує 2-3 рази на рік по 6-9 дитинчат.

10 - щур чорна (Rattus rattus). Довжина тіла 16-24 см, довжина хвоста 19-24 см; хвіст довший за тіло. Хутро сірувато-коричневий або чорний. Відмінно лазить, живе в будинках; в природі влітку будує гнізда на деревах. Харчується переважно рослинною їжею. Розмножується менш активно, ніж Пасюк.

11 - кріт європейський, або кріт звичайний (Talpa europaea). Довжина тіла 13-15 см, довжина хвоста до 3 см. Чорний хутро оксамитовий, крихітні оченята, прекрасний нюх. Живе майже в будь-якому грунті, крім сухому піщаному і занадто сирий. Дуже ненажерливий, в підземних ходах їсть личинок шкідливих комах і виловлює різноманітних безхребетних, приносячи цим користь. Також він харчується дощовими черв'яками. Рослини не підгризає, але підкопує їх коріння, проробляючи в грунті свої ходи.

Заходи боротьби з шкідливими гризунами найбільш ефективні - хімічні, які застосовують у вигляді отруєних харчових приманок. Для боротьби з водяною щуром, що ушкоджує коріння рослин, використовують отруєні приманки з овочевого фаршу (з сирих або варених овочів), змішаного з отрутою. Отруєні принади закладають в нори. У літню пору, коли практично всі гризуни знаходяться в природі, застосування їх малоефективно (через велику кількість їжі). Ефективні вони в приміщеннях, а в природі - восени і рано навесні.

Проти мишей і щурів ефективний аминостигмин, який застосовується у вигляді готової приманки - Амус. Найбільше значення зараз мають препарати - антикоагулянти крові: флокумафен, бромадіолон, діфенакум, бродіфакум і інші. Готові приманки, виготовлені на основі цих препаратів (Ратіфен KPO, Ефа-Шоккб Ефа зерноваяб Шторм і ін.) Розкладають в нори гризунів.

Водяну щура зловити важче. У неї моторність крота і, до того ж, вона ще й добре бачить. Водяний щур приносить дуже багато шкоди: за осінь кілька щурів можуть знищити весь урожай картоплі. Цей гризун зносить дрібну картоплю в своє сховище, а великі картоплини з'їдає на місці. Під'їдають водяний щур і коріння дерев. Щоб її зловити, потрібно розкрити хід і на його кінцях поставити кротоловки, але не закривати його. Щур, як і кріт, не любить свіже повітря і прагне носом закрити початок ходу, забуваючи про обережність - тут і потрапляє в кротоловку.

Для боротьби з водяною полівкою на присадибних ділянках застосовують капкани, виставляючи їх на доріжках у нір і зміцнюючи за допомогою повідця і кілочка. Хороший ефект дає чернокорень лікарський, в народі його називають песий мову, собачий корінь, мишачий дух, котяче мило; білоруське назва - Касталія лекави. Отруйна рослина з неприємним запахом в свіжому і сушеному вигляді відлякує мишеі, щурів. Зростає біля житла, на пустирях, по берегах річок і боліт.



Чи рекомендуєте ви використовувати пестициди для боротьби з довгоносиком на полуниці (які препарати)? На питання відповідає експерт «Дачникам на замітку», к.біол.н., доцент кафедри агроекології та захисту рослин Анна Володимирівна Крюкова


Крупноплодная суниця (полуниця) є виключно цінною і улюбленої у населення ягідної культурою. Вона швидко вступає в плодоношення і дає високі врожаї в ранні терміни. Одним з основних господарсько-значущих і найбільш шкідливих видів серед комах, які пошкоджують суницю, є малинно-суничний довгоносик.

Шкодить фазою є дорослий жук і личинка. При відкладання яєць самка спочатку вигризає збоку бутона невелике заглиблення, потім відкладає в нього яйце. Зовні отвір закладається пробочкой з екскрементів. Після відкладання яйця самка підгризає цветоножку на відстані 2 - 3 мм від бутона. Через 2 - 3 дні бутони підламуються і обпадають. Личинки розвиваються, вигризаючи вміст бутона, в ньому ж окукліваются. За весь період життя самка відкладає близько 50 яєць, віддаючи перевагу бутонам перших двох порядків, які і формують основний урожай ягід. Жуки вигризають вузькі глибокі ямки в черешках і виїдають дірки в молодих листових пластинках, пошкоджують пильовики в бутонах. Далі самки мігрують на малину. Зимують жуки під опалим листям у верхніх шарах грунту, навесні харчуються листям, черешками і бутонами суниці, малини, полуниці.



Основна складність захисту суниці від малинно-суничного довгоносика полягає у виборі оптимального терміну проведення обробки, це пов'язано зі стрімким розвитком фенологічних фаз рослини-господаря. Ранні сорти суниці садової пошкоджуються сильніше. Обробку хімічними препаратами рекомендується проводити в період бутонізації, але не пізніше, ніж за п'ять - шість днів до початку цвітіння. Список рекомендованих препаратів обмежений, у зв'язку з коротким періодом від моменту проведення обробки до моменту збору врожаю. При високій чисельності жука суницю обприскують одним з наступних препаратів: актелликом, 50% КЕ (15 мл на 10 л води; 0,6 л / га), ровікуртом, 25% КЕ (10 г на 10 л води, 1 л / га) , интаввиром, Зета і ціпершансом, табл. (1 табл.на 10 л води). Хімічну обробку проводять в суху безвітряну погоду. З масовою появою нового покоління довгоносиків кущі обробляють одним із вищевказаних препаратів відразу після збору врожаю для знищення жуків перед відходом на зимівлю.

Додаткові агротехнічні заходи боротьби: у малини після збирання врожаю ретельно вирізують отплодоносившие пагони, не слід садити поруч суницю і малину, ізоляція нових насаджень від старих, боротьба з бур'янами, ранньовесняний збір і спалювання рослинних залишків, посадка в міжряддях фітонцидні рослин (чорнобривці, календула, часник), знищення засохлих листя і сміття, осіння перекопка грунту, збір і знищення пошкоджених (опалого) бутонів, збір і спалювання опалого листя, а також обробка інсектицидними рослинами в пери од бутонізації в суху погоду (необхідно додати 50 г господарського мила на 10 л води для кращої прилипаемости):

• настоєм полину (400 г сухої або 2 кг свіжої на 10 л води)
• розчином гірчиці, часнику (200 г на 10 л теплої води)
• розчином гострого стручкового перцю (1 кг свіжих або 0,5 кг сухих плодів подрібнюють, настоюють 2 доби в закритому посуді, кип'ятять в 10 л води; наполягають ще 2 доби і проціджують)
• відваром пижма (2-2,5 кг свіжих або 0,7-0,8 кг висушених рослин настоюють 2 доби в 10 л води, потім кип'ятять 30 хв; проціджують, розбавляють 1: 1 холодною водою